Котику-муркотику, де ж бо твої китиці,
ой, замітає-стелиться за вікном зима,
навіть повня стратила, в небесах не світиться,
розлилась до небокраю ніченька німа.
А за сивим овидом хіба що угледіти?
Виринає чорний човен серед білих грон…
Покидали дітлахів горді птиці-лебеді.
Хвилі б’є, аж піниться у скелі Ахерон*.
Чи доб’ється правди він? Чи йому дозволено?
Зупини час настав цей горе-зорепад.
Котику-муркотику, кожен нерв оголено,
як людиною зостатись ти мені порадь.
12.02.23р.
*Ахерон – ріка мертвих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2023
автор: Микола Соболь