Між верболозу сонце у очах,
Солодка млявість і лозина ніжність.
Радій, душе, тремти, немов свіча,
Коли тебе торкається Всевишній.
Найперші бруньки. Чи ж не диво з див?
А люди вже й забули дивуватись,
Як, власне, й те, що ми прийшли сюди,
У цей великий світ,
аби кохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2023
автор: Олена Жежук