Лиш дощ прошумів... і над житом з'явилась
веселка барвиста у полі.
Ясні її барви так мерехтіли,
мов зорі в вечірньому морі.
"Веселко, веселко! Яка ж ти красива!
Хто щічки тобі фарбував?" -
спитав її жайвір маленький привітний,
що знову над полем літав.
Всміхнулась веселка, ще більше рум'янцю...
навколо квітує розмай.
Вона вже набрала водиці в відерця
й тихенько понесла у гай.
Раділа ріка, що в долині за полем.
Смарагдові тут береги.
Просила вона:"Веселочко щедра!
Ти б цвіту сипнула й сюди."
Всміхались жита золотії у полі,
веселка над ними пливла.
І наливалося житнє колосся,
йому ж позолоту несла.
Скрізь цвіт свій веселий вона розсипала.
Від цього барвистішав світ.
Радіє земля:"Спасибі, веселко!
Найкращий у світі твій цвіт!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2023
автор: Надія Башинська