Свято вже не за горами-
Ми із братом знову
Підемо шуками мамі
Гілочки вербові.
Нам далеко не ходити-
Верболози поряд.
Знову ж скаже мама: Діти!
Не ходіть із двору!
Щоб її не хвилювати,
Встали дуже рано:
Все ми зробимо із братом
Для своєї мами!
Одягались- черевики
Впали із полиці,
Ну а потім( що за лихо!)
Впали ми на кицю.
Звісно, здивувалась мама-
Чутно шум у хаті!
Хто воює тут з котами,
Заважає спати?
Довелося признаватись,
Що ідем у верби,
Бо від себе і від тата
Подарунок треба.
Мама нас поцілувала,
Підняла на руки,
Й ми утрьох сходили вдало
По пухнасті брУньки.
Дійсно, з котиками схожі
Квіти волохаті.
А ще знаємо, негоже
З дому утікати.
А коли подзвонить тато
То посміємОся!
(Нас на танках захищати
Треба йому й досі).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2023
автор: Горова Л.