Я на гору круту крем"яную буду камінь важкий підіймать...
Леся Українка
...І вкотре покотила на гору.
І здавалось, що вже на вершині!
Та здригнулась земля під ногами -
Покотився важенний камінь.
Полетіла із ним у провалля...
Як це сталось? НЕ можна повірить!
Повторилась убивча зрада.
Ледь жива знов. Вже краще б вмерла!
Камінь зради упав на груди.
Гострим краєм уп"явся в серце.
Гей, Сізіфе, ще котиш, друже?
Ну а я вже не маю сили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2023
автор: Мирослава Жар