Серед літа так жаркого заплигнути б в зиму,
Серед пуху снігового, хоч би на хвилину;
В голубих ось цих туманах охолонуть трішки,
Інею набрати в жменю і зліпити сніжки…
Розумію – нездійсненна ця ось забаганка,
Тож поки зима надворі – полюбляймо зранку,
Бо ж зими ось ці світлини, чисті – так би совість
Наша, з юні не плямилась, у життєву повість.
Не було б у світі горя, а на лицях усміх –
Геніальна в Божій правді вся життєва сутність…
13.02.2023р.
Картина Ірини Поваляєвої
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2023
автор: Променистий менестрель