Оце так сусідів послала нам доля!
Чи в лісі вони проживали, чи в полі?
Обоє, як кажуть – поважного віку.
Та щось сперечань забагато та крику.
А інколи навіть почуєш і лайку,
Добірну таку! Вилітає, мов зграйка
Щоденних забруднених слів, без утоми.
Заплутаний, злісний клубочок у домі.
…Життя швидкоплинне… Задуматись треба.
Поглянути, очі відкривши до неба.
Вже ніч наступила, потрібно всім спати.
Та мешканці мусять постійно страждати
Від витівок різних, постійного «ору».
Так чинять душею лишень нездорові.
Сусіди! Включайте нарешті свій розум.
Залиште собі словоблудливу дозу.
Знайшли свій притулок – рушайте до ліжка.
Не спиться – то раджу: «Візьміть в руки книжку».
Можливо, наразі вона допоможе.
Складний зараз час. Тож помилуй нас, Боже.
Війну пережити, діждатися миру.
Здоров’я та злагоди. Будьмо щасливі!
12.02.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2023
автор: Вікторія Лимар