У небесах, де сяє кожна квітка
Розсипаних у висоті зірок.
Де темрява стискає, наче клітка,
І губить нас між тисячі стежок.
Сузір'ями заплетені у простір
Загублені між власних запитань,
Ми ненадовго тут, ми тільки гості,
Народжені між заходів й світань.
Хоч сиплять у житті дощі з каміння,
Де слово ранить серце й через час,
Ми ще побачим сонячне проміння,
І знов розквітне ніжність поміж нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2023
автор: Ася Оксамитна