Змалку кожен – він, ти, я –
Має не лише ім’я.
Ніде правди тут таїть.
Поряд з ним також стоїть
Прізвище, яке всі ми,
Ті, що зовемось людьми,
Маємо від початків
Нашого життя. Батьків
Прізвище дається нам,
Родженим* в світ малюкам,
Батька, тата, так точніш,
Як поглянути пильніш.
Приналежність родову
В дійсності в нас наяву
Ототожнює давно,
Здавна прізвище. Воно
З покоління повсякчас
В покоління у всіх нас
Враз передається, щоб
Так, як носія, у гроб
З часом не загнать навік,
Щоб було воно в нас вік.
Зазвичай ми – він, ти, я…
Прізвище усе життя
Маємо те саме, та
В нас традиція є та,
Що, як в шлюб йде молода
Дівчина, як не шкода
Прізвище втрачать своє,
Візьме те, що в хлопця є.
*Роджений – діал. Дієпр. пас. мин. ч. до роджати
Євген Ковальчук, 15. 02. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2023
автор: Євген Ковальчук