Хотів знайти свої сліди
В чужому світі. Не своєму.
Ну як? Знайшов?
Отримав на горіхи?
Блаженний бовдур...
Та скільки ж тебе вчити?
Збреши, візми,
Будь хитрим.
Ну, що ти! Як не рідний?
Все мацаєш в пітьмі
Забиті вікна.
Мріяв все життя прожити
В ромашковому полі,
Чи в бузкових квітах,
А вбрів у чагарник,
Порослий чередою.
Що ж, так буває,
То існування і ми давно не діти.
Та навіть будяки і реп'яхи
І всього роду бісовий чагар
Приймає участь у житті,
Вселенський задум нікуди подіти.
Сховай подалі , прокрастинуй
Лиши на потім,
Для себе вигадану втому.
Все це пора забути.
Готовий битись об заклад,
Тобі позаздрить навіть Гамлет,
Бо в тебе є один лиш вибір - бути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2023
автор: Іво Каценбук