Горять лампадки на старому кладовищі,
Рядном кульбабок вкрилася земля.
Заскочив кіт на захаращене горище,
Щоб на цей світ дивитися здаля.
Відлуння чутно, хоч закрий руками вуха,
Хоч сам кричи - почуєш врешті решт.
Примружив очі кіт, тривожно слуха:
Чи грім, чи вибух - вже й не розбереш.
А душі ходять між могил у тихій смуті, -
Шукають спокій, грішні чи святі .
Хоч дні і ночі - вбивчі, чорні, люті,
Але весна газдує на землі.
Муркоче кіт. Усе йому байдуже.
..То тільки збоку. А в душі своїй либонь
Він просить Бога, щоб цей світ скоріш одужав.
Щоб сонце й дощ. Не вибух. Не вогонь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973862
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2023
автор: Сілецька-Васильєва Яна