Цікава людоньки ця гра.
Нема початку і кінця.
В ній підлість й біль лиш познаєш,
Душу втрачаєш,
Власне "Эго" потішаєш.
Щоб не обманутою бути,
Стараюсь я вас обманути.
Хоч готувати я не вмію,
Лапшу навішати зумію.
Мов павич коси розпустила
Та власним тілом спокусила,
Ось все чому життя навчило,
Бо від природи я вродлива.
Не обманюй ти мене,
Бо чорт тебе за хвіст візьме.
Він, то не я.
Я як змія.
Красива, лиш подивись, яка вродлива.
А як себе я наряжаю.
В салон краси як на роботу,
Для тебе любий я ж стараюсь.
Причипуряюсь, наряжаюсь.
Я Барбі, ти це вже відчув.
Ти ж обіцяв :
- Я зароблю.
- Все, що бажаєш все куплю.
- Носити буду на руках.
-Пушинка ти , а не корова.
-Тому мабуть щей не здорова.
- А так прекрасна та чудова.
- Моя дівчино чорноброва.
-Пробач.
- Із пісні викину це слово.
- Обман дурманить.
- Я ж мужик.
- Мене навчила, що робить.
- Тепер я іншу обману.
- Я теж гравець.
- Люблю цю гру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2023
автор: oreol