Я твоїми слідами піду по гарячих пустелях.
Божевілля від спраги таке як дається взнаки.
Міражі горизонтів гойдаються як каруселі.
Підійди. Доторкнися спітнілим тремтінням руки.
Я тебе не знайду, хоч шукатиму вперто і довго.
Навіть вибитий хрест на плечах не здається настільки важким,
Як барханами встелена кожна пекельна дорога,
Що до тебе вела, а приводить в нікуди між тим.
Вже б до краю дійти. Сіль заходить в потріскані п'яти.
На засмаглому тілі попруги від диких вітрів.
Може в пекло спуститись, щоб там тебе й далі шукати,
Може в рай полетіти, щоб там тебе врешті знайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2023
автор: Сілецька-Васильєва Яна