Якщо збагнути життя хоч трошки й сказати чесно,
То тільки тиша лікує душу і навіть тіло.
От сядеш в човен, в зелену воду опустиш весла
Й пливеш у тишу… пливеш у спокій… пливеш у диво…
І наче сонце пірнає в річку, а потім – в тебе,
І замість серця – ота гаряче - волога тиша,
Котра улітку смакує медом, травневим медом
Й тече до ліктів черешень соком і соком вишень.
Вона - у зливі, вона – у зорях, вона – усюди.
Її у спеку ковтаєш спрагло з холодним квасом.
Хай буде тиша… така, щоб Бога вдавалось чути
Між співом птаха, між плеску хвилі, між кроків часу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2023
автор: Сілецька-Васильєва Яна