Ну ліпше пізно ніж ніколи, можливо зараз, вчасна мить,
Людина з фільму, мила й унікальна, тебе не можна не любить.
Нічого особливого не робиш, живеш добром наповнюючи світ,
Ти мій п’янкий коктейль кохання та любові, ти мій орієнтований магніт.
Для мене ти була і будеш, ти біль і сіль мого життя,
Так важливо як складеться далі, я дякую за все без каяття.
Родині віддана як мати, як донька і сестра напевно краще не знайти,
Тобі під силу владно керувати, людей навчилась вести до мети.
Цей вірш складався не відразу, він цінності своєї набував,
Бо ти бриниш намистом стразів, і час йому ґатунку надавав.
Тобою зайняті усі секунди часу, перегляд фото спогадів старих,
Як би хотілось повторити все й одразу, пройти етапи без падінь крутих.
Наповнив все життя тобою, твоїми посмішками ніжними, теплом,
Я жив роками наче за стіною, збагнув це пізно.. ну і тут облом..
Облом у тому, що коли береш безмежно, не віддаєш навзаєм ту любов,
Егоїстично і беззастережно, прийде момент розірваних оков.
І як би сильно не хотілося би кричати, і скільки б не волав, любив і обіцяв
Життя щодня у прірву відлітає, збагнувши це на дно упав.
З останніх сил, так хочеться любити, віддати все що маю, що прийде,
За погляд пристрасний маленької чікіти, яка любити вірити в мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2023
автор: talisman