Не знаю я, де буде справжній рай,
Не знаю я, як пекло виглядає,
Але душа болить за рідний край,
Бо ворог рідну землю спопеляє.
Не знаю, як не плакать, не тужи́ть,
Коли щодня герої полягають,
Коли наш цвіт в сирій землі лежить,
І край наш вороги не покидають.
Не знаю, як зарадити біді,
Як ворога наза́вжди зупинити,
Як стати на заваді всій орді,
Щоб кров нашу на землю більш не лити.
Не знаю я коли настане МИР,
Та знаю, що ординцям не пробачу,
Не знаю коли здохне той упир,
Який лишень убивчу має вдачу.
Не знаю я коли війні кінець,
Хоч свято вірю в нашу ПЕРЕМОГУ,
На серці утворився вже рубець…
І день, і ніч молю моли́тви Богу.
Не знаю я, за що нам це усе,
За що життя потвори забирають,
Та знаю, що біду орда несе,
Руйнують все, все нищать й нас вбивають.
16.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР