Я снігами впаду на розбиті дороги,
На хрести і могили, на пустку села.
Запитаюсь лишень, відпрошуся у Бога
І у хмарах залишу два білих крила.
Я побуду удома, поки завесніє,
Поки пролісок перший мене обпече,
Поки сонце у землю проміння посіє,
Поки рана від крил не роз’ятрить плече.
А тоді, коли стихне в околицях стогін,
Коли крики і зойки заглушать пташки,
Я здіймуся у небо, до сивого Бога
І знайду свої крила у хмарах важких.
Цей вірш присвячується тим, хто назавжди втратив свої домівки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2023
автор: Сілецька-Васильєва Яна