Маленький пес, біляве цуценя.
Десь з-під завалів лячно визирало.
Звук канонад лунає звідтіля,
Де уночі його сім'ї не стало.
Вони втікали. Поспіхом збирали
Якісь папери і блискучі речі.
І діточок в машину повкидали,
Але не встигли вивезти малечі.
А він чекав, благально в слід дивився.
Та біль і страх скували раптом голос.
Він ще, дурний, гарчати не навчився.
Не знав малий: просити треба вголос.
Маленький пес. Біляве цуценя.
Десь з-під завалів лячно визирало.
Де не візьмись - міцна людська рука
Йому тихенько простягає сало.
Чужа людина, вбрана в камуфляж,
На рукаві жовто-блакитне серце.
Вже на руках несе його в бліндаж
І від морозу кутає в ряденце.
- Добраніч, звір. Чужим не відкривай! -
Сміється й ніжно чухає за вухом.
Малий подумав, що потрапив в рай,
Бо відтепер він буде жити з другом.
Що день, то ближче гуркіт і вогонь,
Та цуценя їх більше не боїться!
Він другу лапу подає в долонь
І навіть знає що в окопах сниться...
Одного дня приїхало авто
І чоловік став поспіхом збирати
Якісь папери, ще там щось було...
- Невже я знов лишаюсь помирати?!
Малий завмер та очі опустив.
Морозом серце стало огортати.
А чоловік останню докурив:
- Агов! Малий! Ну довго ще чекати?!
Невдовзі з другом їх чекав вокзал.
І пиріжки гарячі на пероні.
Малий спокійно на полиці спав,
Бо у відпустку їхали в вагоні.
Маленький пес. Біляве цуценя.
Тепер у нього буде власна хата!
Його бере на руки хлопченя:
- Спасибі, пес, що ти привіз нам тата!
17.02.2023
Наталія Петренко
Фото того самого малого)
P.s. Прочитала проникливий вірш Юрія SH "Вірність" і згадала про фото, надіслане мамою... 🙂
Історія мною трохи додумана, але надихнуло цуценя, привезене сусідом батьків із зони бойових дій 💙💛
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2023
автор: Наталія Волинська