Я любила небо до безтями,
Причащалась таїнством його
І його блукала манівцями,
Громовиці лиш лякав вогонь.
Вірила, що там, на білій хмарі
Янголи – у сукнях золотих.
А тепер там – сліз, як в Ніагари
Й набирають смерті висоти.
Думають де влучити ракети,
Щоб убити дерево Свободи
І кричать на світ увесь поети,
І лукавлять підло ляльководи.
Там зірниць налякані очиці
І тремтять в руках прощальні свічі,
І немає спокою в божниці
Навіть в двадцять першому сторіччі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2023
автор: Шостацька Людмила