[i]« І щоб усяк боявся так робити,
у річці вражу щуку утопити...»[/i]
Лисиця
Люди, наче, рівні... а рівніші
виросли як дощові гриби
у зеленій ніші
для афіші
слави, марнослів’я і ганьби.
Карли обіймають п'єдестали,
їхні шкапи зайняли суди...
щук піймали,
трохи налякали
і... сухими вийшли із води.
Алібі засвідчила лисиця –
є така посада у ОПе...
для годиться
навіть і тупиця
зовні не таке уже й тупе.
Не біда, що трохи ще зелені
і не можуть обійти пуйла,
на арені
файні теревені –
вища гладіатору хвала.
Показові не одні реформи,
всьому є прописана ціна:
яйця в нормі,
вояки у формі,
що украли, списує війна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2023
автор: I.Teрен