Видніє у тремтячім світлі
Пригнічений мій силует.
Якийсь чужий він в цьому світі, –
Сумне створіння мовчазне.
Вечірні сутінки печальні,
Що пророкуєте мені ?
Пекельні муки в час останній,
Чи радісні, щасливі дні?
Струпіє вже місцями шкіра,
Розлігся холод на плечах…
О, Вечоре, дай промінь світла,
Нехай розвіється мій страх.
У темнім небі бачу знаки…
Про що? – дізнатися б мені!
В розпуці хочеться кричати,
Та голос поглинає ніч.
Грімниця небо розтинає, –
За гріх розплата настає.
Я руки вгору простягаю
В благанні за життя моє.
Нема світил, щоб освітити,
Немає слів, щоб сповістить…
О, Поро, темрявою скрита,
Від мене що ховаєш ти?
Я довго вітру змін чекала…
Покути буде це платіж
Ранковим променям ласкавим,
Що не знайшли мене раніш.
В останньому зусиллі прагну
Знайти прохід у темноті,
Побачить відповідь жадану
В небес таємній чорноті…
Вечірні сутінки печальні,
Що пророкуєте мені ?
У темнім небі бачу знаки…
Про що? – дізнатися б мені!..
10.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2023
автор: Martsin Slavo