КОЛИСЬ…
(вірш-речення)
колись,
торкаючись зап’ястя
вже нами вжитого нещастя,
ми мовчки видихнемо біль
крізь цю відлюдкуватість дику,
безбожно нам чужу, безлику,
крізь наш воскреслий березіль
до вознесіння в храм мовчання,
причастя тишею, вінчання
вмонтованих в «тоді» сивин
на дереві, землі, хмарині,
на ненародженій дитині,
на поколіннях пуповин,
і на вагітності розмови,
на суті,
сутності Єгови
і до… і після… і колись,
де ми, торкаючись зап’ястя
вже нами вжитого нещастя,
проллємся вдячністю увись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974249
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2023
автор: Наталія Погребняк