Не заплітайся. Будь така лахмата.
Ранкову каву пий в його сорочці.
Колись цей погляд смішно-винуватий
Піймає раптом у маленькій дочці.
Той дивний погляд чудно-вередливий,
Дитячий погляд у дорослій жінці...
Він на тій кухні був такий щасливий!
Короткі миті видавались вічні...
Любима чашка. Вкрадена сорочка.
І запах кави рветься крізь фіранки...
Тепер тут доня тулиться клубочком:
- З тобою, татко, надсмачні сніданки!
І оченята хитро-мерехтливо
Крадуть увагу у слідів какао:
- А ще комусь в сорочці цій красиво?
- Тобі - найкраще, миле моє чадо.
19.08.2022
Наталія Петренко
Фото з Інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2023
автор: Наталія Волинська