Вітер теплий вже повіяв,
Теплом сонячним війнув...
До кінця зима доходить,
Всі надії на весну...
Вже весна не за горами,
Ми чекаємо її...
Зима тихо відступає,
До вподоби це мені...
Одягаюсь я швиденько,
Надіваю чобітки...
На подвір"я йду тихенько,
Все огляну залюбки...
Дні збігають нині швидко,
Знають люди - трударі,
Поспішають на городи,
І працюють надворі...
Я дивлюсь в степи безкраї,
В небо синьо - голубе,
Свої мрії осягаю,
Пізнаю в собі себе...
Йду неспішно до калини,
Вона в спокої стоїть,
І суниці там, й малина:
Додають наснаги вмить...
Вітер теплий знов повіяв,
Цвірінчать вже горобці...
Хто зерно тепла посіяв,
Того ждуть веселі дні...
Вже весна не за горами,
Про це й півень заспівав,
Горобці, шпаки й синички:
Кожен вміння показав...
До весни вже недалечко,
Хто б там й що нам не казав...
В мою душу і в сердечко:
Вітерець снаги додав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974332
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2023
автор: геометрія