Знову дощ бруківку омиває,
Тривожить втомлене серце моє.
Періщить невтомно, не стихає,
Вмиває біленьке личко твоє.
Зимовий дощ потугою лякає
Холодить натомлені наші миті.
Вчорашні надіє вперто шукає,
Окутав хмарами сині блакиті...
Біжить цівкою по твоїм вікні,
Малює неповторні картини.
Заявляє впевнено, ні війні
І витирає сльози дитини.
Він розвіює щоденні тривоги,
Що ятрять наші зажурені серця.
Він бажає усім нам перемоги,
Змиє зажуру із нашого лиця...
©: Віктор Варварич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2023
автор: Віктор Варварич