Коли на полі битви
Зійдуться в тан дві сили
На мить настане тиша
Така страшна і не відворотна
В останній раз ти глянеш
Ворогові в очі
Щоб там не було, зверхність, злість :
Ти розумієш час настав
Клич бойовий розправить крила і
Наче птах порине до небес
Нестане часу згадати все що було
Усе що зараз є ця мить
Атака - і все закрутилось у тісний клубок
вояки, порох, дим і голоси
Від крові жовті стяги стали
Важко багряні наче сонце в надвечір‘я
В цей час коли не видно переможця
І може відчаю думки на обрії зійти
Кого ти кличеш у своєму серці ?
І віра твоя - на іспиті життя
Зібрати все що є , в одне єдине
І йти вперед аж доки сурми переможні
Не звістять . Ворожий стяг до твоїх ніг
І слава поруч і брати по зброї
Хтось піде далі , когось ми залишим у серцях
Свою офіру візьме божество війни
Надвечір рани оживуть і спогади
Накотять припливом океанським
Ще один день , ще один крок
Здається цьому не буде вже кінця
Коли скорбота вже покине нас
І скінчиться війна….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2023
автор: Ігор Сас