Сердитий вітер дужо тиснув шибки,
Шукав шпарини у соснових рамах,
Над щільним дахом розходився дико,
У шмат заліза гупав до нестями.
Безжальний вітер гнув додолу верби,
А догори здіймав траву зіпрілу,
Немов хотів її із лугу стерти.
Метав із хмизу на дорогу стріли .
Стокрилий вітер бавився над лісом,
Тріпав гіллЯ в шаленому польоті,
Тріщав сучками мертвими зловісно,
І рвав пташині гнізда в насолоді .
Нестримний вітер в молодецькій силі-
І ось за ним блакитне простирадло,
Порвавши мотузкИ, у небо синє
Додому ніби, відлітає радо.
В нім безтурботно виснуть хмари білі
На тканці волошковій, чистій, дивній.
Заплатка, , що туди не долетіла,
Тріпоче у моїм саду на сливі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974426
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 20.02.2023
автор: Lesya Lesya