Він приймав її спо́вна, такою як є,
Вечорами - приймав заспокійливе.
Вона вічно чіпала його за живе,
Називалась до чорта свавільною.
В ній живе ураган і яскравість комет,
А у ньому спить спокій одвічності.
Їх світи поєднались в параді планет,
В те, що люди зовуть саме "пристрастю".
Неможливий дует, вони якось зійшлись,
Один в однім коханням пульсуючи.
Може, хтось в небесах, незбагненно коли
Поєднав їхні долі жартуючи.
Він приймав її спо́вна, такою як є,
Дарував їй світанки і лілії.
Вона вічно чіпала його за живе,
Та у цьому була їх ідилія.
20.02.2023
©Валерія Кропівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2023
автор: Валерія Кропівна