Іще чекатимуть Майдани –
вони ж мовчатимуть, убиті,
бо там, у сяючій блакиті,
нарешті порвані кайдани, –
і тільки там нарешті — воля,
а на землі її не буде…
«[i]Дурні та гордії ми люди…[/i]»
Одурить, не всміхнеться доля.
« – Я хочу, щоб вона розквітла,
моя знедолена країна,
моя кохана Україна…»
Не погасити цього світла!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2023
автор: Світлана Себастіані