Старі хатки порослі мохом,
Ховають в стрісі сиву давнину.
Малі віконця ненароком
Із рівних ліній збіглися в криву.
Живуть у сінях добрі гноми,
Плете мережку павучок.
Стежки тут блудять незнайомі:
Маршрут проклав лісовичок.
Кує літа в кущах зозуля,
Скрипить в тіні стара сосна.
А поруч мальва, як красуня,
Обійстя гладдю вишива.
Тут низько стеляться тумани,
Лапаті падають сніги.
Улітку сонце палить трави,
Щоб осінь не знайшла сліди.
Старі хатки порослі мохом,
Приспали в стрісі давнину.
І лиш вночі нечутним кроком
Домовичок
йде бавитись в траву.
28.08.2022
Наталія Петренко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2023
автор: Наталія Волинська