Густий туман накрив спокійний ранок,
А там лиш дим лягає на поля.
Настав новий один на всіх світанок,
Але по-різному прокинулась земля.
Цвітуть магнолії, бубнявіють тюльпани,
А десь каміння вбило все живе.
Кажуть, що час лікує добре рани,
І що усе, усе колись мине.
Таки мине... Ми всі колись минемо,
Але допоки Бог дає життя,
Хай буде мирним і спокійним небо
Й нехай відступить в бездну ця війна.
Не час, а мир, можливо, призагоїть,
Зав'яже марлю там, де так болить.
І в пам'ять тих, хто вже навік герої,
Треба навчитись всім з початку жить!
Засіять льон, в саду садить дерева,
Ростить дітей, пекти духмяний хліб.
Любити край і мову ту, що треба,
Щоб не прийшов "спасать нас рускій мір".
...Густий туман накрив спокійний ранок...
... Цвітуть магнолії. Бубнявіють тюльпани...
А я чекаю той святий світанок,
Коли за орком світ закриє брами.
29.04.2022
Наталія Петренко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974449
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2023
автор: Наталія Волинська