***
О, скільки болю у її очах!
О, скільки сонць у темінь заповито!
Її кровинку-сина люто вбито,
віднесено у засвіт на мечах...
У неї нині вкрадено святе!
Й насправді у житті нема заплати,
аби за гибель сина покарати -
за це погасле сонце золоте...
А поки йде війна, гуде війна..
Сини летять у засвіти орлами...
І рветься серце в неодної мами,
Бо ніч у неї люто відійма
найбільше щастя й наймиліше свято -
живого сина обійняти...
13.02.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2023
автор: Леся Геник