[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bGUBjQvgwgI[/youtube]
У хаті холодно і темно,
ледь-ледь сиріє за вікном.
І так буває вже щоденно,
У вікна стука вітролом.
Замерзлі руки грію чаєм,
Кладу на чашу з кип"ятком.
Думки найкращі вибираю,
Із чаєм п"ю я їх ковтком.
Це щоб розрадить свою душу,
Не треба в паніку впадать.
Для неї щось зробити мушу,
Можливо, молодість згадать?
Та раптом диво - не повірю,
Розквітла квітка на вікні.
Та де взялася в неї сила,
Цвісти в холодні дні зими?
І я здивована сиділа,
Забувши спогади свої.
Її я подихом зігріла...
Чи це здавалось все мені?
Вона дивилась мені в очі.
Можливо, так я це хотіла,
Чому ж це серце так стукоче?
Розрадить квітка це зуміла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2023
автор: Н-А-Д-І-Я