Ну що про неї…
Я ж бо не пророк
Звичайний біо в скопищі людей
Покірно доживаю те, що дав всім Бог
На цій Землі і у її грудей.
Моє життя відоме від початку до кінця
Лиш мить спокус і мить страждань
А далі вже дорога в небуття
У горизонтах темряви й світань.
Була коротка радість від кохання
Нехай ще не весна там, на горі
І сніг, і дощ, і вітер зрання
Але вона жива десь в лабіринтах моїх мрій.
18.02.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2023
автор: wanatol