Сірі квіти

       «…Ich  stell  die  Aschenblume
                   ins  Glas  voll  reifer  Schwärze…»
                                                                                       (Paul  Celan)

Для  птаха  сірого  ночі  зоряної
Зібрав  у  жменю  гірких  бузинових  ягід
Впийтеся  лісовим  вином,
Ви  –  тіні  березневого  місяця!
У  лісі  мертвих  дерев
Замість  пролісків  цвітуть  дні  і  години:
Збираю  ці  сірі  квіти
У  скриньку  жебрачки  Пандори,  
Зроблю  з  них  гербарій
Покладу  сухі  пелюстки  квітів  часу
Між  сторінками  літописів  
Мертвого  міста  Гелон:
Сірі  квіти  самотності
Відвідують  сірі  джмелі  спогадів.
Сиві  птахи  мовчазних  сутінків
Згадують  літо  лагідне,
Яке  стало  тліном:
Пийте  вино  бузинове
Допоки  серце  не  оселиться
У  крижаному  місті  серпанку.
Усміхнений  бог  очерету
Заплющує  свої  жовті  очі,
Шепоче  забуту  легенду
Про  людину,  що  лишила  слід
На  рінні  ріки  минулого.  
Визираю  птаха-годинника  
Попелястого,  зозулястого  з  келихом
Під  крижаним  небом  чужих  сліз,
Ховаю  у  дзеркалі  сумні  рукописи
По  той  бік  скляної  межі  срібла  –  
Повість  про  друзів  неба  і  циркуля:
У  сваволі  погляду
Вирощую  металеві  квіти.  
Сірі.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2023
автор: Артур Сіренко