Не сердься, що я сміюся, читаючи їх –
твої довгі ніжні листи, перекладені ґуґлом.
Без сумніву, ґуґл правий – не спотворює, а редагує,
бо саме оця галамага переповнює наші думки
і душі, а зовсім не ті навіяні нам книжками
та наївними фільмами фрази –
гладенькі, мов камінці, обтесані потічком…
Безжальні й беззахисні діти, ми носимо в собі хаос,
що інколи – час від часу – випліскується назовні, –
подивись на цей світ і спробуй сказати «ні».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2023
автор: Світлана Себастіані