Воскреснуть стерті села і міста!

Історія  вершиться  зараз,
в  цю  мить  -  у  нашій  голові...
Чомусь  так  історично  склалось,
що  хочеться    шматок  землі
тієї  ласої,  що  ген  в  сусіда  -
чомусь  вона  смачніша  за  свою.
А  ми  віками,  ще  від  прапрадіда
за  волю  душу  віддаєм.  Снують
між  нами  потім  нагло  вбитих  тіні.
Нема  спокою  їм  ні  тут,  ні  там.
Хай  бездиханні,  але  все  ж  нетлінні
слова  і  думи...  В  небо  пнеться  храм,
що  всяк  зове  його  свята  свобода  -
його  ж  будуємо  уже  віки...
Мого  стражденного,  мого  народу
в  його  фундаменті  лежать  кістки.
Немає  сліз,  їх  висохли  вже  ріки...
Все  менше  слів,  хоч  сила  їх  зроста.
Лунає  пісня  над  Дніпром,  як  ліки...
Воскреснуть  стерті  села  і  міста!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2023
автор: Ксенія Фуштор