ЧЕКАЮ СИНА ІЗ ВІЙНИ

ЧЕКАЮ  СИНА  ІЗ  ВІЙНИ

"Чекаю  сина  із  війни,  -
Сказала,  плачучи,  матуся,  -
Про  нього  за́вжди  бачу  сни,
Його  я  втратити  боюся.

Бо  він  пішов...єдиний  син,
Пішов  Вкраїну  захищати...
Гіркіші  сльози,  ніж  полин,
Вже  довело́ся  проливати.

Чекаю  звісточки  й  молю́сь...
В  молитві  всюди  і  щомиті,
Я  сина  втратити  бою́сь...
Чому́  ж  прийшли  ті  моskовити?

Коли  я  чую:  "Я  живий,
Ти  бережи  себе,  матусю...
Я  тут...  Обов'язок  святий...
Та  я  додому  поверну́ся."

Й  тоді  вмиваюся  слізьми́,
І  ні  про  що  вже  не  питаю,
Читати  знов  беру́сь  псалми...
І  нашу  зустріч  уявляю.

Чекаю  сина  із  війни
І  мо́лю  Бога,  щоб  зустріла...
Орду,  Всевишній,  відверни..."
І  ще  щось  мати  шепотіла.

Слова́  одні  і  ті  ж  щодня,
Щодня  думки́,  щодня  моли́тви...
За  що  така  ж  бо  нам  платня?
Верни,  Всевишній,  з  поля  битви.

Верни  додому,  та  живим,
Хай  всі  живими  повертають,
Пропахлі  димом  фронтовим
В  домівках  рідних  обіймають.

28.06.2022  р.

©  Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2022

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР