Весна
Спочатку не квапливо, десь з даля,
Лунають у повітрі теплі звуки.
Сплітаються у пісню на листках календаря,
І з вітром далі линуть на всі боки.
Стають бурульки менші з кожним днем,
Струмки дзюркочуть весело по стріхам.
У бризках кришталевих грає сонце променем,
Дорослим й дітлахам малим на втіху.
У лісі на осонні, де розтанув сніг,
Звабливо-ніжні проліски, мов юні наречені,
За ними первоцівіт і ряст, зелений тонконіг,
Укриють землю килимом веселково-зеленим.
Природа оживає, нові ноти тут і там,
На річці крига пострілами гатить без упинку.
Усюди щебет і пташиний шум і гам,
А кіт мявчить зовсім не так, як взимку.
Вже інші котики на гілочках тендітних,
Нам пророкують чудо із чудес.
За тиждень від верби, почужться безсмертне:
Христос воскрес! – Воістину воскрес!
А далі травень увірветься пелюстковим вихрем,
Черешні, абрикоси, вишні – все в цвіту!
Нарядні яблуні і груші у ночі притихли,
Під запашною білою фатою у саду.
Ударить грім, сплахне блискавка у хмарах,
Ще мить, і з неба вивергнеться злива.
Прокотиться гроза смарагдовим простором,
Умивши землю водоспадом щирим.
З тої містерії, метеликом – на волю,
Напоєне дощами, сонцем відігріте,
Весну залишивши позаду за собою,
Розкривши крила, випурхне червоне літо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2023
автор: Костянтин Вишневський