Природі літній дощ оновлення несе, –
Приємна, тепла, радісна подія, –
Від спеки згубної поля, ліси спасе,
Будинки й вулиці від бруду вмиє.
Раптовий і підступний галасливий дощ,
Але його суворість миттю тане,
Коли він віддає цілющу силу вод
Тим спраглим, хто зцілитися бажає…
Принадливий незаперечно літній дощ .
Його виразний шум немов говорить
Про спрагу зелені у спекотý без вод,
А напоїть – завдання це природи.
І падають важкі краплини на траву,
Зелене листя, і дахи будинків,
Біжать, зливаються в маленькому струмку,
На вдячну землю скочуються стрімко.
Мені приємно, як під чарівний потік
Підставлю я долоні чи обличчя , –
Гарячу шкіру він остуджує мені
І душу омолоджує незвично.
Дощ літній – це природи юність запальна!
Так любо свіжим струменям віддатись, –
Краплина літнього дощу, хоч би й одна,
Енергію і силу зможе дати.
Клітина кожна відчуває це, жива
П’є жадібно цілющу цю вологу.
Дощ звеселяє, вся природа ожива,
Яскраві барви пломенять навколо,
Озера робить повноводними й річки,
Тепленькою й зволоженою – землю,
Аж молоді зелені паростки трави
Жвавіше пробиваються крізь неї.
Дощ літній – щедрий для засіяних полів.
Стрункі хліба високі серце тішать,
Що краплями своїми рясно їх зросив
Приємний тихий теплий дощик літній.
13.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974630
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2023
автор: Martsin Slavo