загублена панночка, дівчина-привид,
Діснея забута чернетка.
рутиною й часом життя її кривить,
тримаючи міцно в тенетах.
і вітер гойдає від "треба" до "нудить",
він штурхає в спину завзято:
"зіпсуйся скоріше і будь вже, як люди,
їй-бо з тебе нічого взяти!"
а люде, набиті сердечної сажі,
стираючи гумкою простір,
ламають і так вже зіпсований важіль,
як обмін кохання на постіль.
партнерів пригадують не за обличчям,
за брендом на спідній білизні.
їх знову жага чи інстинкти покличуть
шукати урази і близни.
в дитинстві рожеве, а нині картате —
не небо — бій сірого з чорним,
Бет Гармон ця б "дошка" скидалась на ґрати,
катуючи тиском, як в жорнах.
в дорослому світі ні поні, ні Барбі,
і принц не врятує, малиха,
хіба що у п'ятницю ввечері бармен
вином допоможе із лихом.
немає в нас ельфів, лишились лиш тролі,
свистять із тонованих Джипів.
без ножиць обрізали крила схололі
всім феям, не знають, як жити.
дорослішай, мрійнице, поки не пізно,
допоки тебе не зжували.
а няшно-мультяшно наповнену призму
облиш для дитячих журналів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2023
автор: Anastasiiith