І знову огортає тебе смуток.
У сірих кольорах твоє життя.
Собі не в змозі радість повернути.
На груди давить кам'яна плита.
На вушко тихо прошепоче Лютий:
"Від мене не втечеш, моє дитя!
І покарання мною не відбути.
Навіки оселився поряд я!"
"Не буде так нізащо і ніколи!
(Це Березень обурився зненацька)
Я пролісками уквітчаю доли,
Заграю на сопілці жваво й хвацько
Та прокладу багато різних колій
В щасливі дні". Та тільки власна праця
Розстелить килим на шляху у долі,
Що прийде у палких обіймах сонця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974639
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2023
автор: Яніта Владович