Війна, війна... Сирітські долі,
І кров, і смерть, і болі, й болі.
Я знаю, що таке війна,
Вона в житті моїм була...
Кожна війна: страшна, кривава,
Як в пеклі ми тоді жили,
Голодні, босі і без хати,
Гіркий спізнали смак війни...
В нас на очах людей вбивали,
І ми боялись німчури,
І негаразди, і печалі,
На плечі мам наших лягли...
Чи то карма, чи така доля:
Все довелося спить до дна,
Голод і страх, і присмак крові,
Дитинство вкрала в нас війна...
Давно в нас коси побіліли,
Пам"ять лишилася жива,
І працювать, і жить ми вміли,
І ось, і нині в нас війна...
Війна, війна...І знов сьогодні,
Вже майже рік у нас війна:
Нині із орками Росії,
Згине навік нехай вона...
Ми вже старі, там наші діти,
Нас захищають всі вони,
І нам знов боляче сидіти,
У сизих сутінках жури...
Ну, що робить?..Ми постаріли,
Сидимо дома в тишині,
Давно вже сили розгубили,
Ще, слава Богу, не німі...
Ми Богу молимось щоденно,
В"яжим рукавиці і носки,
І те що маєм, посилаєм:
Туди, на фронт усе таки...
Це "крапля в морі"- розумієм,
На більше сил у нас нема,
Та все ж ми робим те, що вмієм,
Згине навік нехай війна!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2023
автор: геометрія