* * *
Вона сидить, роздягнена й щаслива,
Налиті груди спрагло молоком.
Та у душі - мов пташка полохлива.
Боїться бурі, бо поранить склом.
До нього їй би!.. Разом політати...
До щастя їй би!.. Ген у небеса!..
Подерту душу віршем залатати
Аж там, де зорі, світлі чудеса.
Вона сидить, роздягнена й щаслива...
А що їй біль, коли душа кричить?!.
Вона була б розважлива й смілива,
Якби не він, що взявся її вбить.
Змастивши лезо соком винограду,
Він різко ввів, тож болю не було.
Вона упала тінню снігопаду.
Кров потекла сльозами у зерно.
23.02.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2023
автор: Женьшень