* * *
О життя, проспіваєш мов птаха,
Неймовірний короткий приспів…
Любі вії твої рідним змахом,
Цілувати завжди так хотів.
Не тікай, наздогнати не зможу,
Не жени так гнідого коня…
Все Ти бачиш з небесної ложі,
Догоряє вечірня зоря…
Дні пливуть в покаянні у сивім,
Тож орлом гляну широко з скель –
І захопить мій погляд журливий
Хату, – в’ється де хмелю пастель…
О життя, так близьке і знайоме,
Тихо ластишся в зрілій душі –
Хоч весь час в тобі щось невловиме,
Пригорнулись до п’ят спориші…
23.02.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974724
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2023
автор: Променистий менестрель