Натрапила в "Ютубі" на фільм русні я про "Москву",
Про корабель, котрий у морі Чорнім кормить раків.
Ну, що, уламку? Не довго прибував ти на плаву
І міць твоя хвалебна нині, геть, уся до сраки.
Вправно відправив "Нептун" їсти іржі тебе на дно,
Десяток всяких там уже морських песиголовців.
За волю бій - то не бравада, що на показ, в кіно,
Уроджена, від предків, сміливість у наших хлопців.
Стоять пліч-о-пліч воїни на суші та на воді
За землю рідну, Україну, рід свій, за державу.
Не по роках змужнілі, згуртовані і вольові,
Щира подяка вам, сини, за ворогів неславу.
За мозолів кривавість низький уклін, строгість в очах,
За всі незгоди смертної війни в звитяжній славі.
За сіль морську на втомлених: лицях, тілах, на губах,
За сажу в легенях, за рани і біль у заграві.
За волю невимовну, зібрану у міцний кулак,
Коли йдете у бій чи відбиваєте атаки.
З вірою у серці молимось, рідненькі, ми за вас!
"Боже, вбережи! З миром верни живими до хати!"
23.02.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2023
автор: Валентина Ланевич