Посипати голову попелом,
піднятись на гору закляту,
дивитись без сліз і благання
щось виправити чи змінити
у кратер, де чорних дванадцять,
потрісканих, ніби пустеля,
спіралеподібних, як вир,
занурених в морок і муки,
дванадцять тих кіл, а не дев'ять...
І вже нарізає нове
Зброяр у пекельній майстерні.
24.02.2023.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974800
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2023
автор: Валерій Коростов