"Війна – це вам не з бубном танці", –
так кажуть, хто її торкнувсь.
Трясе країни в лихоманці,
неначе світ перевернувсь.
В наш вік – брехня та лиходійство
цвіте махровим цвітом знов.
Націлені знаряддя вбивства
на мир, на людяність й любов.
І страх шукаючи на дотик,
вгризаються ракети в ціль.
Бажання крові – як наркотик.
Життя – безумний водевіль.
У рік вже склались дні та тижні,
та не вщуха сирен виття.
Сплетіння вибухів та тиші,
з'єднання смерті та життя...
Нема кінця та краю горю,
і не стихають молитви.
Хоч знов збирає сили ворог –
ми зможемо відповісти!
Не звиктися з війни страхів'ям –
вбиває душу кожна мить...
І янгол з крил роняє пір'я,
нас намагаючись укрить.
Картина Олександра Ворошиліна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2023
автор: Денисова Елена