365 днів — Україна у вогні,
Зажурена земля, в неба очі сумні.
365 днів — ми не знаєм, що далі,
Та нізащо не здаємося печалі...
365 днів — чутно голос життя.
Він піснею лунає із цього укриття.
365 днів — триває лютий,
А воля — трофей у бою здобутий.
365 днів — душею пишемо вірші,
Тільки так їй стає вільніше...
365 днів — як ми вдяглися у берці,
Зашиваємо дірки у серці...
365 днів — вовками виють сирени,
Неспокійна кров бушує у венах...
365 днів — панують відчай, гнів,
Ні в кого не було давно яскравих снів...
365 днів — прокляття на катів,
Безліч медалей для вдівців і вдів...
365 днів — вмирають герої,
Брати і сестри по крові і зброї...
365 днів — гинуть малесенькі діти,
Вкраїнської землі найкращі квіти.
365 днів — в рай не пускають рабів,
Яких би вони тут не збирали скарбів...
365 днів — як хтось вже не дома,
А когось у бою накрила втома.
365 днів — сміємось крізь сльози,
Пережили блекаути, морози...
365 днів — прорізались в пам’ять,
Спогади ножем душу так краять.
365 днів — як ми вже не разом,
Пам’ятаємо короткі фрази...
365 днів — плекаємо єдину надію,
Що колись відбудуємо давню “Мрію”.
365 днів — живемо вірою в перемогу,
З нами Бог, яку б не обрали дорогу...
24.02.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2023
автор: Тетяна Вітер