[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ej1KLUTrKsw[/youtube]
Похмурий ранок дощем вмився,
Протер заплакане вікно.
А що там в хаті? - подивився,
Про це він мріяв вже давно.
Ось кіт сидить на підвіконні,
Старанно миє лапки, вушка.
Хоч його очі іще сонні,
Все ж скоса дивиться на пташку.
Вона вмостилася на гілці,
Про щось щебече, як узнать?
Кого шукають ці очиці,
Невже весну цим може закликать?
Задумавсь кіт, що то є воля,
Не те, що на вікні сидіть...
На жаль, у нього інша доля:
В теплі тут лапки може гріть.
Ніхто не знає :кому краще,
Так думав кіт собі домашній.
Життя його все ж не пропаще.
Про це він мислив тільки мить...
Заснув небога у теплі,
Думки його десь відлетіли.
Вони його вже не пекли,
Вони у сні переболіли...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974949
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2023
автор: Н-А-Д-І-Я